Гетьманські столиці України

Вечерський В. Гетьманські столиці України. – К.: Наш час, 2008. – 320 с.: іл. – (Невідома Україна).

Ця книжка з видавничої серії «Невідома Україна» видана на відзначення 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу. Розрахована на широкого читача, передусім – на школярів-старшокласників, студентів, викладачів та усіх, хто цікавиться історією та культурною спадщиною України.

Книжка присвячена малодослідженому феномену української історії та культури – тим містам, які виконували столичні функції протягом існування української держави у специфічній формі гетьманату – так званої Гетьманщини з 1654 р. до 1782 р. Це автономне державне утворення, що постало в горнилі національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, відіграло провідну роль у формуванні української національної ідентичності. Адміністративними центрами гетьманської України в ті часи були послідовно міста Чигирин, Батурин, Глухів. Сьогодні вони є основними ''віхами національної історії'', в них створені національні історико-культурні заповідники. Розповідь про ці міста дозволить спростувати чимало задавнених стереотипів.

Перший стереотип: для розвитку архітектури потрібен, ніби-то, мир, спокій, економічне процвітання. А в книзі показано, що найвизначніші шедеври архітектури 17-18 століть, які є нашим оригінальним національним внеском до скарбниці світової архітектури, постали в часи суцільних воєн і розрухи. А причина такого бурхливого розвитку архітектури була дуже простою: найширші народні маси (а не тільки суспільна еліта) за доби Гетьманщини отримали повну свободу підприємницької діяльності.

Другий стереотип: Архітектура – мистецтво королів. Україна в 17-18 ст. довела, що королі, царі, імператори не мають монополії на архітектуру найвищих досягнень. В Україні найвищі досягнення зодчества були пов'язані з фундаціями самоврядних громад.

Третій стереотип пов'язаний із столичною архітектурою. Адже в ті часи столицями нашої держави були послідовно Чигирин, Батурин і Глухів. Наші сучасники і досі намагаються знайти там якісь сліди колишньої ''державної величі'' і не знаходять, бо їх там і не було. А ця справжня велич була тоді в Києві, який не мав ніякого адміністративного статусу, зате мав стародавнє самоврядування. Саме в цей період на перший план виходить найпотужніша в Україні архітектурна школа – Київська, яка впливала й на гетьманські столиці.

І останній парадокс: в Україні у ті часи працювали майстри різного походження і різних національностей. Але творили вони архітектуру українську. Вони не копіювали зразки давньої чи зарубіжної архітектури. Вони творили нове, міцно стоячи на грунті українських архітектурних традицій, у всеозброєнні світового архітектурного досвіду.

Структура видання:

Гетьманщина як історико-культурний феномен

Архітектура доби Гетьманщини

Міста України за доби Гетьманщини

Чигирин – столиця гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Петра Дорошенка

Батурин – столиця гетьманів Дем'яна многогрішного, Івана Самойловича та Івана Мазепи

Глухів – остання столиця Гетьманщини

Феномен гетьмана Кирила Розумовського

Посилання на публікації про цю книгу:

Овдієнко Н. Гетьманські столиці відроджуються // Голос України. – 2008. – 16 квітня.

Казнадий Л. Узнайте больше о гетманских столицах // Обзор. – 2008. – 14 апреля.

Сущенко О. Чигирин, Батурин. Глухов. Слава воскресає // Вечірній Київ-100. – 2008. – 22-28 травня. – С. 14.

Нові видання // Відлуння віків. – 2008. – № 1. – С. 96.

Репина Т. ''Гетманские столицы Украины'' // Архифакт: Сумской журнал. – 2008. – Май. – С. 20.

Заїка В. Історія мурів та підмурки історії // Газ. ''Соборний майдан'' (Глухів). – 2009. – № 1 (31).

Невідома Україна // Культура і життя. – 2010. – № 12. – С. 13.