Фільми

Храми України (1996)

Фільм «Храми України» є першим з кінотетралогії «Світ України», започаткованої В. Вечерським разом з колегами у 1996 році в Донецьку (!), коли про «Русскій мір» ще ніхто й не чув. Фільм репрезентує найвизначніші пам'ятки сакральної архітектури усіх регіонів України останнього тисячоліття (ХІ-ХХ століть). Представлено храми і монастирі Києва, Чернігова, Львова, Криму, Донеччини, Харківщини й Сумщини, дерев'яну церковну архітектуру українських Карпат, козацькі церкви й великокняжі та гетьманські собори. За допомогою цифрових технологій відтворено об'ємні зображення втрачених архітектурних шедеврів. За словами першого Президента України Леоніда Кравчука «такий проект в Україні здійснено вперше». Канадський кінодокументаліст Джаріс Стоддарт після перегляду зазначив: «У 45 хвилинах спресована колосальна енергетика: у мене таке враження, що я заглянув у душу українського народу».

Українська еліта (2 серії) (1997)

Фільм «Українська елiта» 1997 року є другим у кінотетралогії «Світ України». Фiльм став переможцем Другого професійного телевізійного конкурсу «Золота Ера» 1999 р. в номінації «Культурно-історична програма», отримав диплом Всеукраїнського фестивалю «Українська перспектива» (Ялта, лютий 1998 р.), головний приз фестивалю регiональних телекомпанiй (Москва, квiтень 1998 р.), диплом Президентського фонду пiдтримки реформ (Росiя, квiтень 1998 р.), став переможцем Вiдкритого форуму телебачення «Блакитна зiрка» (Сочi, листопад 1998 р.). Від часів найдавніших, яких ледве сягає світло історичних джерел, кожен народ, який лишив бодай найменший слід в історії, мав своїх правителів, законодавців і вчителів. Вони були активною меншістю, що організовувала суспільне життя. У старій Україні їх називали «луччими», тобто кращими людьми. Давні мудреці знали, що благополуччя країни й народу прямо залежать від того, яких правителів вони мають. Справедливість цієї сентенції підтверджують і наша історія останніх 25 років, і мало не щодня – теперішнє наше життя. Відтак фільм - це розповідь про безпрецендентний у європейській історії шлях, що його пройшла українська культурна й державна еліта. Героями фільму стали видатні особистості – Володимир Мономах, Григорій Сковорода, Григорій Любисток, Дмитро Вишневецький, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Кирило Розумовський, Тарас Шевченко.

Український степ (2 серії) (1998)

Фільм «Український степ» 1998 року є третім у кінотетралогії «Світ України». Вільне суспільство – це спокуса, мрія, найвище досягнення західної цивілізації. Воно виникло не одразу, а стало результатом тривалої запеклої боротьби між індивідуалізмом і деспотією, Заходом і Сходом, Європою і Азією. Головний фронт цього протиборства віддавна проходив землями України. Нашим степовим коридором переходили численні народу зі Сходу на Захід і назворот. Річки, що перетинають Україну з півночі на південь, стали артеріями Великого торгового шляху. Саме на наших землях, які справіку були «зоною вільного підприємництва», завжди сходилися в двобої протилежні світи й культури. Тут вперше арійці зустрілися з семітами, античний світ – із кочівниками Сходу. Як контактна зона різних континентів і цивілізацій, Україна була приречена на безкінечну боротьбу за свободу. Право на індивідуалізм і свободу в Україні часто оплачувалося ціною життя. Тому це право здобували тільки сміливі, рішучі, безстрашні. Для них споконвіку рідним домом був Великий Степ. Тут вони шукали і знаходили найзаповітніше – волю. Дух перехоплює, коли з'ясовується близькість соціального, устрою і звичаїв степових громад, між якими пролягли цілі тисячоліття – скіфів, Княжої України-Руси та Запорозької Січі. Що ж було в основі цієї дивовижної спадкоємності? Відповіді на ці та інші запитання спробували відшукати автори фільму «Український степ».

Крим (1999)

«Крим» - це четвертий фільм кінотетралогії «Світ України», знятий у 1999 році. Він отримав премію на Міжнародному кінофестивалі «Ялта-2000». Фільм започатковав логiчно необхiдний, але новий напрямок розвитку серiалу: це перший фiльм про окремий реґiон України, а точнiше – про його iсторiю та культуру. Античнi греки сприймали Крим приблизно так, як ми... – Гренландiю. Для еллiнiв тут була далека Пiвнiч, холодний край, сповнений незнаних загроз і небезпек. Першим побачив Крим саме таким Максимiлiан Волошин, великий кiммерiйськiй анахорет. I автори фiльму в своїй розповiдi йдуть за Волошиним: його поезiї та фантастично прекрасні акварелi – своєрiдний камертон 45-хвилинної мандрiвки Кримом. Цей фiльм з повним правом міг би називатися й «Невiдомий Крим»: плато Чатир-Даг, печера Мармурова, Кара-Даг, Мангуп, Ескi-Кермен, Качi-Кальйон, Балаклава, античне виноградарство й виноробство, вiрменський монастир Сурб-Хач, Iнкерманський монастир як останнiй земний притулок римського папи Климента I – бiльшiсть із цих унiкальних пам'яток пересiчний глядач може побачити нечасто. От чого у фiльмi зовсім нема – так це солоденьких картинок пiвденнобережжя, «Ластiвчиного гнiзда», Лівадійського палацу та iнших «красот», що вже набили оскому. У цьому автори цiлковито солiдарнi з Максимiлiаном Волошиним, котрий росiйсько-iмперський образ Криму вважав безмежно далеким вiд його iсторичної сутi. Погляд «sub speсie aeternitatis» дозволяє масштабно показати багатокультурнiсть Криму. Адже це парадокс: такий маленький пiвострiв нiколи не був однорiдним в етнiчному та культурному планi. Археологи з'ясували, що культурна багатоманiтнiсть Криму простежується ще в кам'яному вiцi: у пiвденно-схiдному Криму переважала двобiчна технiка обробки крем'яних знарядь, а в пiвденно-захiдному – однобiчна. Тут завжди було вавiлонське стовпотворiння народiв i культур. Так, у XIII столiттi посол французького короля Вiльгельм де Рубрук на узбережжi вiд Судака до Херсонеса нарахував 40 укрiплених мiст, i в кожному з них розмовляли своєю мовою. 2500-рiчну iсторiю Криму неможливо навiть коротко переказати в 45-хвилинному фiльмi. Тим бiльше, що це «iсторiя з географiєю»: всi перипетiї iсторiї пiвострова – похiднi вiд його географiчного розташування. Геополiтика в чистому виглядi... Фiльм має класичну тридiльну структуру: «Пiдземелля Криму»; «Земля Криму»; «Небо Криму». У кожному розділі фiльму Крим показано з висоти лету птаха – тут, як нiде, багато з'йомок з гелiкоптера, лiтака i просто високо в горах. Це й визначило образотворчу стилiстику – вище рiвня землi, вище обрiю пересiчного спостерiгача. Саме тому в основу зображальних мотивiв покладено картини, малюнки й акварелi двох найбiльших кримських вiзiонерiв: Максимiлiана Волошина i Костянтина Богаєвського.